Синій оксамит

Вона носила синій оксамит
Синішою за оксамит була ніч
М’якішим за атлас було світло
Від зірок

Вона носила синій оксамит
Синішими за оксамит були її очі
Її ніжні зітхання тепліші за травень
Ми кохали одне одного

Я міцно стискав в обіймах нашу любов
Відчуваючи, як захоплення зростає
Наче полум'я, що яскраво горить
Але коли вона пішла, зникло і сяйво
Синього оксамиту
Проте в моєму серці завжди буде
Дорогоцінний і теплий спогад
Крізь роки

І я все ще бачу синій оксамит крізь сльози