Щоденники

Подалі від тебе…
Світло зникає з поля зору
Я чекатиму на тебе
Ми поїдемо туди, куди завжди їздили

Дорогами, що наче кров у наших жилах
Лінії, що були розірвані, тепер ті самі
Все таке знайоме, ніби нічого не змінилося
Я все ще пам'ятаю

Той час, коли ми були незнайомцями; я вірила
Ніби гуляю уві сні
Ми були незнайомі, коли я повірила
Що зможу прокинутися від цього сну

Минають ночі
Спливають години, і місячне сяйво згасає
Заплющ очі
Ти бачиш сон, і я теж

Ти знаєш, що я не можу лишитися тут, і прикидатися я не буду
Все, що починається, ніколи не добігає кінця
Відчуття було таким знайомим, це все, що лишилося
Я досі пам’ятаю
Той час, коли ми були незнайомцями; я вірила
Ніби гуляю уві сні
Ми були незнайомі, коли я повірила
Що зможу прокинутися від цього сну

Я знаю, що з плином життя час розділить нас і забере тебе
А коли ти підеш, я прокинуся однією ногою в могилі, тримаючи руку на серці

Коли ми були незнайомцями, я вірила
Ніби гуляю уві сні
Ми були незнайомі, коли я повірила
Що зможу прокинутися від цього сну